Про zero waste чи нуль відходів
Що таке zero waste?
Дослівний переклад zero waste — нуль відходів, і саме так називається масштабний міжнародний рух, що заохочує зменшувати кількість продукованого людьми сміття. Прихильники руху керуються низкою принципів, що сприяють реорганізації системи споживання товарів з лінійної у циркулярну, щоб речі використовувались повторно (reuse), перероблялись (recycle) і покращувались (upcycle), а не викидались як сміття.
Історія руху нуль відходів
Самі принципи zero waste існували у теорії та індивідуальній практиці певне, що давно, втім мас-медіа звернули увагу на саму філософію та її перших практиків у США у 1998-2002 роках, і відтак принципи життя у стилі "нуль відходів" набрали дещо більшого масштабу поширення.
Втім, справжнє народження руху "нуль відходів" датують 2008-2009 роками: до 2008 року поняття "zero waste" застосовувалось у виробничій практиці та муніципальних відділах поводження з відходами, а Бея Джонсон (Bea Johnson) почала застосовувати це поняття для вжитку у домашньому господарстві. Бея почала вести блог Zero Waste Home, де ділилась тим, що сама робила та як застосовувала на практиці принципи життя у стилі "нуль відходів". Блог став настільки популярним, що у 2010 році про нього написали у New York Times.
Перша реакція громадськості на zero waste, втім, була негативною, оскільки наратив про Бею та пропагований нею спосіб життя був поданий крізь призму ледве не богемного життя, яке не кожному по кишені. Лише коли сім'ю Беї Джонсон та те, як вони живуть, почали показувати по телебаченню та у друкованих медіа світу, публіка переконалась, що початковий негатив до так званого богемного способу життя "нуль відходів" був безпідставний.
Що змінює Zero Waste?
"Нуль відходів" це стратегія створення змін на індивідуальному та супільному рівнях.
На індивідуальному рівні йдеться про поведінкові зміни, які при застосуванні у побуті спричиняться до переходу всього домашнього господарста на принцип функціонування у стилі "нуль відходів". Індивідуальні кроки переходу на більш сталі практики починаються зі зміни патернів споживацтва. Наприклад, купувати продукти у свою тару чи багаторазові мішечки, замінити індустріальні мийні засоби у господарстві на дружні до довкілля чи на звичайну комбінацію соди й гірчичного порошку, відмова від поліетиленової плівки і заміна її багаторазовими вощеними серветками.
На суспільному рівні йдеться про усвідомлення того, що останнє століття сформувало у більшості громад феномен одноразової культури, що тісно пов'язаний з міфом про невичерпність ресурсів. Зниження цін на товари постійно змушує виробників знаходити компроміси, що часто ставить під питання якість матеріалів та готової продукції. Відтак, утворюється замкнене коло, коло в доступі є величезна кількість товарів, але вони неякісні, відповідно купивши їх (а це робиться охоче, адже вони дешеві) доведеться дуже скоро викинуть їх, замінивши на новий товар, точно такий само неякісний, який точно так само доведеться викинуть. Саме про відхід від одноразовості у культурі йдеться наполягає рух zero waste.
Ще одним рівнем впливу zero waste є інфраструктурні зміни. Найперше йдеться про індустріальну відповідальність виробників перейти на дружнє до довкілля пакування, вибір якісних складників та матеріалів і покращення дизайну продукта з урахуванням того, що він повинен бути достатньо якісним для повторного використання, ремонту та правильної переробки. Ще однією важливою складовою у напрямку індустріальних змін є сторення максимально широкої мережі переробних станції для правильної утилізації залишкових відходів.
Zero Waste — це той всеохопний підхід, який з рівня однієї людини поширюється на рівні громади і всього суспільства задля його сталості. Чи матиме він успіх у довгостроковій перспективі сказати важко, бо він можливий тільки, коли достатньо людей дасть йому шанс. Варто спробувати, чи не так?